Атомні електростанції
![]() |
| Перед Вами футбольне поле та оглядове колесо на задньому плані. Впізнаєте? м. Прип’ять |
Атомні електростанції з’явилися не та давно, але за кілька десятиліть людство, здається, потрапило до них у полон. Вони знаходяться поруч, багато хто звик до них й не задумується про те величезне джерело ризику, біля якого ходить, їздить, фотографує…
Мабуть, так часто трапляється в житті. Ми щодня можемо їздити на автомобілі і не думати про небезпеку. Й лише, коли потрапляємо в ДТП, розуміємо, що насправді небезпека зовсім поруч. Україна потрапила вже була у дуже небезпечну атомну пригоду, тому мала б краще за інших відчувати цю небезпеку. Та тим не менш…
Близько половини електроенергії виробляється АЕС, в стратегії розвитку енергетики України передбачено будівництво нових атомних електростанцій, майбутні кандидати в президенти України вже обіцяють людям дешеву електроенергію, а російська корпорація ТВЕЛ заявляє про готовність будувати в Україні завод із виробництва ядерного палива.
Чи потрібен нам такий ризик? Чи готові Ви особисто приймати на себе ризики атомних електростанцій?
Україна не самотня у своїй залежності від атомних станцій. Росія бачить у своїх атомних електростанціях інструмент боротьби зі зміною клімату, Китай - ключовий елемент у забезпеченні країни електроенергією, в США окремі сенатори озвучують плани будівництва 100 нових енергоблоків, іншим країнам також важко знайти альтернативу.




Я дуже рідко читаю книги. За останні три роки я прочитав їх, мабуть, не більше 10. Але зараз, як трапиться вільна хвилина, читаю одну дуже цікаву книгу, придбану вже, мабуть, рік тому при знайомстві з книгарнею “Смолоскип”. Книга має назву “Якість економічного зростання” (


