Малюнок bradley.chattablogs.com

Ще в пості про заплановану онлайн-конференцію з міністром екології, а точніше в коментарях до нього я задавав питання про перспективи прийняття Закону України про зелений тариф. Чесно кажучи оцінював їх досить примарними, оскільки відповідний законопроект вже дуже давно подорожує стінами Верховної Ради України.

Але досить несподівано з економічної преси в четвер, 25 вересня, я дізнався про прийняття Верховною Радою України закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення “зеленого” тарифу”.

Нарешті, на сайті Верховної Ради опубліковано його текст та можна зробити невеличкий аналіз.

Отже, що таке “зелений тариф“:

“зелений” тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише малими гідроелектростанціями)

Під малими гідроелектростанціями мають на увазі гідроелектростанції, встановлена потужність якої не перевищує 10 МВт.

Яким же буде цей “зелений тариф”?

(more…)

Я дуже рідко читаю книги. За останні три роки я прочитав їх, мабуть, не більше 10. Але зараз, як трапиться вільна хвилина, читаю одну дуже цікаву книгу, придбану вже, мабуть, рік тому при знайомстві з книгарнею “Смолоскип”. Книга має назву “Якість економічного зростання” (The Quality of Growth - повний текст англійською), й, як сказано в анотації, є результатом дослідницької роботи низки проектів Світового банку. Книгу писали розумні люди й про розумні речі.

Одним з ключових моментів вступної частини книги є теза про розмежування поняття економічного зростання та економічного розвитку. Перше вимірюється головним чином простими економічними показниками (найчастіше ВВП), які подаються суспільству через ЗМІ в якості здобутків урядів, прем’єрів та прем’єрок. Про друге, яке, насправді є поняттям значно ширшим, охоплює не лише економічний вимір, а й вимір соціальний, екологічний й загалом багато в чому перегукується з поняттям сталого розвитку в пресі можна почути значно рідше.

(more…)

Малюнок Wikipedia

Війна в Грузії - це боротьба за контроль над постачанням нафти, нафти, якої стає все менше та яка постійно дорожчає. На цьому сходяться багато міжнародних експертів… це визнали навіть російські дипломати. У цій війні багато геополітики та економічних інтересів й набагато менш бажання захистити російських громадян.

Через Грузію проходять нафтопроводи, які з’єднують поклади нафти на Кавказі із споживачами в європейских країнах; нафтопроводи, які збудовані при політичній підтримці США й поки що не контролюються Росією. Це, зокрема, нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан (основними акціонерами консорціума-оператора нафтопроводу є компанії British Petroleum та Державна нафтова компанія Азербайджану). Проблема альтернативних шляхів постачаня нафти з Каспійського регіону в обхід російської території постала ще на початку 90-х років, однак перша нафта була закачена в трубопровід лише у 2005 році. Зараз через нафтопровід проходить мільйон барелів нафти на день.

(more…)

Даним постом я продовжую публікувати інтерв’ю з людьми, які мали або мають великий вплив на розвиток екологічного руху та міжнародної екологічної політики, з людьми, в яких багато чого можна навчитись та думки яких можуть змінити Наше ставлення на стосунки людини та природи. Нижче скорочений вільний переклад інтерв’ю з Денісом Медоузом, яке було розміщене на сайті Transition Culture (18 вересня 2006 року).

Деніс Медоуз розповідає про можливий колапс людської цивілізації, шляхи рішення наявних проблем, алкоголізм та методи впливу на розвиток екологічної свідомості суспільства.

На Вашу думку, досягнення максимально можливого рівня добування нафти й постійне підвищення ціни це криза чи нагода для важливих змін?

Й те, й інше. На мою думку, в майбутньому ця ситуація наблизить нас до катастрофи. Теоретично ми можемо використати “нафтову кризу” для концептуальних змін суспільної свідомості… але на практиці нам цього не вдасться зробити. “Нафтова криза” - це реальність. На практиці багаті та могутні візьмуть все, що можна буде взяти, не сильно турбуючись про бідних та слабких. Що буде після того, важко сказати.

(more…)

Екологічні податки вважаються ефективним інструментом екологічної політики й активно застосовуються для боротьби із забрудненням навколишнього природного середовища у багатьох країнах західної Європи. Податок на вуглець, як різновид екологічного податку, має на меті зменшити викиди парникових газів шляхом врахування вартості забруднення довкілля у виробництві та споживанні. Здавалося б дуже позитивне нововведення… Але й противників подібної екологізації податкової системи завжди знайдеться чимало.

Мабуть, найпершим їх аргументом буде те, що екологічні податки зруйнують ресурсо- та енергоємні галузі промисловості України: металугію, хімічну промисловість, енергетику.

Я й раніше не погоджувався з цим аргументом, а після прочитання одного з номерів журналу “Кореспондент” з рейтингом 50 найбагатших українців (червень 2008 року) моя впевненість у необгрунтованості подібних заяв зросла ще більше.

Ось кілька фактів (Кореспондент, №22 від 14 червня 2008 року):

(more…)