Вода - ресурс, який не цінують
Реклама: Тіко-маркетинг - інтернет магазин одягу для дітей. Купити дитячий одяг у нас можна за низькими цінами від виробника.
_________________________________________________________________________________________________
22 березня - Міжнародний День водних ресурсів.

Люди, як і герої “Мадагаскару-2″ помічають цінність води лише тоді, коли її немає. Хіба ні?
Нещодавні дослідження, оприлюднені Організацією економічного співробітництва та розвитку, підкреслюють, що вода є дуже цінним ресурсом, який повинен мати відповідну вартість. Встановлення правильної ціни на воду, на думку фахівців ОЕСР, спонукатиме людство менше марнувати воду, зменшувати її забруднення та інвестувати в інфраструктуру водозабезпечення.
За даними цих досліджень, в країнах ОЕСР в останній роки спостерігається зростання тарифів на постачання води та відведення каналізаційних вод. Причому, стрімкіше зростає саме тариф на водовідведення, що пояснюється збільшенням інвестицій в нові технології очищення стічних вод. В багатьох країнах позбутися стічних вод коштує дорожче, ніж отримати питну воду.
Яка ж ситуація в Україні? Чи актуальним є Міжнародний день водних ресурсів для українців та чи цінуємо ми воду належним чином?
Про актуальність проблеми забезпечення водними ресурсами для України можна зробити висновок із двох попередніх публікацій про якість питної води в Україні та її шалені втрати в системах водопостачання.
Кілька нещодавніх прикладів лише підкреслюють важливість проблеми.
Близько тижня тому Дніпровське басейнове управління водних ресурсів з метою прийому талих вод та захисту населення від паводку здійснило скид поверхневих вод, чим понизило рівень води в Київському водосховищі. Це, в свою чергу, викликало масовий замор риби, яка була просто роздавлена під товщею криги. Про доцільність таких дій, а також про те, яких саме людей захищали від паводку, озвучувалися різні коментарі, але у будь-якому разі ці дії призвели до різкого погіршення якості води в Дніпрі. За інформацією Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, оперативно була запущена плавуча насосна станція “Роса-300″, яка перекачує воду з Десни до Дніпровської водозабірної станції (ця насосна станція була встановлена в 1988 році, аби уникнути споживання води, забрудненої внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Вчора, в день працівника житлово-комунального господарства України, майже весь Херсон через аварію в каналізаційній системі опинився без води. По всьому місту можна було спостерігати довгі черги біля пунктів продажу питної води. Хоч і коштує вона в 30-40 разів більше, ніж вода із крану, але без води навіть добу жити досить складно.


Ефективність використання води та її якість залишає бажати кращого. А тепер про цінність та вартість…
Цінність водних ресурсів, безперечно, висока… А вартість?
Тарифи на воду в Україні є відносно низькими й не відображать реальної вартості цінного природного ресурсу: для населення в різних областях України тариф на воду становив в 2008 році від 2,5 грн/м3 до 16,13 грн./м3; для промисловості - від 4 грн./м3 до 82,3 грн./м3. Собівартість виробництва питної води в Україні становить від 1,21 грн./м3 до 4,93 грн./м3.
Тарифи на водовідведення відповідно становили: для населення - від 2,5 грн./м3 до 15,97 грн./м3, для промисловості - від 4,32 грн./м3 до 187,09 грн./м3. Варто відзначити, що найвища вартість водопостачання та водовідведення характерна для Харківської області, а для решти областей вища межа буде відчутно меншою.
Таким чином, загальна вартість водопостачання та водовідведення для населення України коливається в межах 5-32 грн./м3 або 0,63 - 4 USD, але в більшості випадків не перевищує 16 грн. чи 2 USD. Для порівняння наводжу цифри для країн ОЕСР:

В “Національній доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні в 2008 р.” відзначається, що в 2007-2008 роках тарифи на водопостачання в більшості регіонів не відшкодовували реальну вартість на виробництво питної води. Мова про якусь інвестиційну складову для вирішення масиву проблем галузі та запровадження ефективних технологій не йде.
У мене питання до читачів блога: чи готові були б Ви прийняти різке підвищення тарифу на водопостачання та водовідведення (скажімо, вдвічі) за умови наявності та відкритості для громадськості чіткого бізнес-плану проекту модернізації системи водопостачання та покращення системи очищення стічних вод? Чи залежить Ваша відповідь від потенційного інвестора: чи це буде українська чи закордонна компанія?
________________________________________________________
Реклама
Нужны услуги теснения? Качественные полиграфические услуги - теснение в Киеве на открытках. Создание изображений на бумаге.
Схожі повідомлення
Подобається читати блог про охорону довкілля?
Підпишіться на оновленння, аби не пропустити нових постів!


March 23rd, 2010 at 12:06 pm
Навіть не так, бізнес-план і т.п. - то все добре. Мені навіть все одно, хто інвестуватиме - можливо краще, якщо іноземна компанія, бо вона зможе принести з собою іще й західний менеджмент та стандарти обслуговування клієнтів, що було б бажано. Але все це - то не наша сторона питання. І не особливо наші проблеми, хто як і на чому заробляє гроші.
Наша сторона - це наш рахунок на водопостачання та якість питної води у нас у крані.
Я б навіть із радістю пішла на різке підвищення тарифів на воду, якби разом з тим мені запропонували технічні можливості економії води, стимулювання та винагороду за зниження споживання води мною (знижки чи щось подібне), а також пільгове фінансування (кредити, як на енергозбереження) на встановлення водозберігаючого обладнання (якого уже багато є на українському ринку). Тобто, таким чином, піднялись би тарифи, але сума мого рахунку залишилась би того самого порядку, що і раніше, за рахунок мого скорочення споживання води. І я ще була б горда за себе, що я чиню менший негативний вплив на довкілля.
March 23rd, 2010 at 3:39 pm
Пані Анна має рацію.
March 23rd, 2010 at 3:43 pm
Дякую за коментарі. Анно, а про яке водозберігаюче обладнання йдеться? (кілька прикладів хоча б)…
March 23rd, 2010 at 6:19 pm
Є досить цікаві речі. Ті, що згадую зразу - насправді не вимагають навіть значних фінансових інвестицій… Лише клопіт. Потрібна компенсація за клопіт :). Хоча, на заміну сантехніки чи встановлення лічильників на воду для багатьох жителів України не так уже і просто виділити кошти із сімейного бюджету.
Щодо того, що я назвала “водозберігаючими технологіями”:
- використання для зливу в туалеті води, що утекла в раковину (повторне використання трохи забрудненої води, щоб не змивати питною);
- аератори для кранів (перлатори - дають відчутну економію води, особливо, якщо їх встановити багато (готелі, громадські устінови тощо); автоматичні регулятори для душу тощо. Більше інформації може надати пан Юрій Береговий 0935711539, yuriy_beregovoy[at]ukr.net
- існує цікава “технологія”, яку можна знайти за ключовими словами “екосанітарія” чи “біотуалети”. Цим давно займається ВЕГО “Мама-86″, реалізовано кілька пілотних проектів у школах, здійснені деякі технічні розробки (компанією Тебодін). Суть її в розділенні рідкої та твердої фаз екскрементів. Без води, на виході - добрива. Гарний варіант для приватних будинків без каналізації. Потребує витрат на побудову, це у нас в Україні не дешево.
А загалом, найбільша втрата води, мабуть іде через мережі централізованого водопостачання та водовідведення. За них все одно платять споживачі, що не мають лічильників… це та частина людей, що буде категорично проти підняття тарифів - якщо у них грошей на лічильник нема, то годі і казати… В рамках хрестоматійних прикладів державно-приватних партнерств (Аквас Арджентінас хоча б) це вирішувалось за рахунок інвестицій приватних компаній, які повертали їх за рахунок скорочення витрат на очищення та постачання втраченої води. Тариф для споживачів при цьому не змінювався.