Про зміну клімату, “Коммерсант” та українську пресу загалом
Це ще один запис, який хоча й опосередковано, але стосується результатів конференції зі зміни клімату у Копенгагені. Однак, більше він все таки стосується української журналістики, а саме висвітлення екологічної тематики в українській пресі. Присвячений запис виданню “Коммерсант” та, зокрема, публікації Марії Цатурян “Украине не повезло с погодой“. За посиланням Ви можете ознайомитися з оригінальним текстом на сайті видання, а нижче буде він же з відміченими місцями, які б я хотів би прокоментувати.
Загалом до видання “Коммерсант” у мене двояке ставлення. З одного боку, я його постійно читаю й поважаю за значну увагу до питань, які пов’язують екологічну та економічну тематику. Нещодавно вони мали навіть спеціальний номер з додатком “Природоохранная экономика”. “Коммерсант” я хотів би також відзначити поруч з газетою “День”, “Німецькою Хвилею”, Українською службою BBC та Радіо Свобода за найбільш активне висвітлення переходу конференції зі зміни клімату у Копенгагені. З іншого боку там також іноді бувають помилки. Помилки, неточності, нерозуміння певних процесів чи деталей загалом характерні для української екологічної журналістики. Хоча ні, не буду так говорити про українську екологічну журналістику. Ці помилки характерні для україських видань, які пишуть/говорять/показують на екологічні теми.
Цього разу неточностей чи помилок було достатньо, аби опублікувати такий детальний коментар.
Отже, текст…
Й коментарі…
1. Ще раз хочу підкреслити позитивний внесок видання “Коммерсант” у висвітлення переходу COP15.
Далі по тексту….
2. Короткострокове фінансування боротьби зі зміною клімату та адаптації до наслідків. Розвинуті країни погодились надати додаткові фінансові ресурси в розмірі близько 30 мільярдів доларів США за період 2010-2012 років. Тобто мова йде про 30 мільярдів за три роки. Більше того, саме так написано нижче в статті: “До 2012 года государства с наиболее уязвимой экономикой смогут получить $30 млрд…”
3. Прийняття Копенгагенських домовленостей. Переговори були дуже складними, довгими та не зовсім прозорими. Ввечері 18 грудня, коли частина світових лідерів вже залишила Копенгаген, журналісти очікували результатів неофіційних переговорів лідерів США, Китаю, ПАР, Індії та представників деяких інших держав. Саме після цих консультацій й стало зрозуміло, які результати принесе 15 Конференція Сторін Рамкової конвенції зі зміни клімату ООН. Однак, вже наступного дня Конференція Сторін прийняла документ під назвою ‘Copenhagen Accord’: лише 5 країн зі 193 не підтримали документ (Судан, Куба, Венесуела, Болівія та Нікарагуа). То ж ці, домовленості були прийняті хоча й не всіма учасниками, але набагато більшою кількістю країні, ніж згадується у публікації. Copenhagen Accord є офіційним документом конференції, хоча й не містить норм, які є обов’язковими для виконання Сторонами конвенції (not legally binding).
3. Довгострокові цілі скорочення викидів. Остаточний варіант документу Copenhagen Accord не містить згадки про кількісні цілі скорочення викидів до 2050 року. Це стало неприємною несподіванкою для багатьох екологічних організацій й одним з багатьох предметів критики результатів конференції.
4. Базовий рік та рік максимальних викидів - це різні речі. Базовий рік - це справді рік, від якого визначаються скорочення викидів. Для Кіотського протоколу - це 1990 рік. В копенгагенських домовленостях базовий рік чітко не визначений. У додатку до нього країни мають найближчим часом вказати власні цілі зі скорочення викидів та базовий рік. Базовий рік може бути роком максимальних викидів лише для окремих країн. Рік максимальних викидів (peak year) - це рік, коли глобальні / національні викиди парникових газів досягнуть максимального рівня й після якого почнуть скорочуватися. В Copenhagen Accord рік максимальних викидів також чітко не визначений: “ми маємо співпрацювати для досягнення піку глобальних чи національних викидів якомога швидше…”.
5. Твердження про наслідки 2005 базового року для України є розмитим і у великій мірі безпідставним. 2005 рік для України означав би втрату можливості монетизувати скорочення викидів парникових газів, які відбулися за рахунок економічного спаду в 90-х роках. Все інше залежить від деталей.
6. Одиниці скорочення викидів утворюються внаслідок реалізації проектів спільного впровадження. Підприємства України вже зараз успішно укладають контракти на продаж одиниць скорочень викидів. Важко зрозуміти про які дозволи на експорт може йти мова. Уряд України має можливість продавати одиниці встановленої кількості (так звані квоти). Тут справді Росія може скласти конкуренцію, однак її позиція щодо продажу квот наразі нечітка. Жодного контракту. Про потреби ринку було цікаво дізнатися більше. Очевидно, мова йде про якісь прогнози, адже нинішній вуглецевий ринок має в кілька разів менший обсяг.
7. Кіотський протокол. Кіотський протокол не має якого-небудь обмеження в дії. Існує перший період зобов’язань зі скорочення викидів парникових газів, який закінчується в 2012 році, однак не на його початку, а в кінці. Цілком ймовірно, що в Кіотський протокол будуть внесені правки й з’явиться другий період зобов’язань.
На цьому все. Думаю, провідним українським виданням потрібно нині серйозно задуматися над розвитком екологічної журналістики замість того, аби писати на екологічні теми.
Про підсумки конференції зі зміни клімату у Копенгагені читайте на Зеленій Хвилі:
Чим закінчилася конференція зі зміни клімату у Копенгагені? Результати.
Повний текст Copenhagen Accord
Залишайтеся з блогом про охорону довкілля.
__________________
Реклама
Qualyfied attornye support.in registration of the legal entity in Ukraine.
Схожі повідомлення
Подобається читати блог про охорону довкілля?
Підпишіться на оновленння, аби не пропустити нових постів!
December 21st, 2009 at 2:15 pm
“Розвиток екологічної журналістики замість висвітлення екологічних тем” - амінь