До Вашої уваги інтерв’ю з Віталієм Гурелею, аспірантом Інституту агроекології УААН. Хочете розповісти на сторінках блога й про своє наукове дослідження? Пишіть!

Привіт, Віталій! Розкажи трохи про себе: де навчаєшся, чим займаєшся?

Привіт! Я аспірант науково-дослідного Інституту агроекології УААН. За спеціальністю я еколог, найбільший інтерес в дослідженні викликає радіоактивне забруднення. Загалом, ця тема зацікавила мене ще на другому курсі навчання в Житомирському Національному агроекологічному університеті. Тоді за власною ініціативою я був залучений до досліджень, що були пов’язані з радіацією. Саме це і вплинуло на подальший мій науковий розвиток в цій галузі.

Розкажи трохи про дослідження, в якому ти береш участь. Що це за дослідження? Ким воно проводиться? Яка мета?

Тема моєї дисертації – “Агроекологічні особливості інтродукованих рослин в зоні радіоактивного забруднення”. Наші дослідження спрямовані на пошук серед нових (інтродукованих) рослин таких, які будуть більш резистентні (стійкі) до накопичення радіонуклідів, ніж ті рослини, які на сьогодні традиційно використовуються в сільському господарстві.

Ці дослідження входять до тематики Інституту сільського господарства Полісся на чолі з Інститутом агроекології УААН.

Основними напрямками використання цих рослин може бути: біоекологізація землеробства, вирощування високобілкових кормових культур, вирощування технічних культур (біоенергетичні, целюлозні і волокнисті культури).

Де це все відбувається? Ти писав, що рослини вирощуються у зоні радіоактивного забруднення. Тобто мова йде саме про 30 кілометрову зону відчуження чи просто території із підвищеним рівнем радіації?

Дані дослідження проводяться на полігоні стаціонарних досліджень поблизу с. Христинівка Народницького району Житомирської області. Це селище не знаходиться в 30-кілометровій зоні, однак воно відноситься до 2 зони радіоактивного забруднення (зона безумовного (обов’язкового) відселення). Однак незважаючи на статус в цьому селі проживають люди. Основні форма зайнятості населення – присадибне господарство, скотарство, птахівництво, лісівництво. Звісно що для своїх потреб вони використовують землі, на яких теоретично заборонена будь-яка сільськогосподарська діяльність (щільність радіоактивного забруднення понад 15 Кі/км2­­). Таких селищ в Народницькому районі багато.

Щільність забруднення півночі Житомирської області 137Cs.

Ви пропонуєте вирощувати на забруднених землях енергетичні рослини. Які з них зарекомендували найкраще? Як їх пропонується використовувати та яким чином контролюється питома активність радіонуклідів у рослинах?

Так, в умовах економічної кризи уряд України поставив пріоритет на розвиток альтернативної енергетики. Це підштовхнуло нас до розгляду цих рослин як біоенергетичну сировину. Цьому сприяє дуже висока продуктивність рослин та мінімальне накопичення радіонуклідів в порівнянні з традиційними культурами. Найбільш оптимальними в цьому плані ми визначили Топінамбур (Helianthus tuberosus L) та Сильфій пронизанолистний (Silphium perfoliatum L.). Це справді рослини з величезним потенціалом.

В минулому році одна німецька компанія взяла в оренду в Народницькому районі великі площі земель під посів ріпаку з подальшим його експортом в Європу. В цьому році з падінням ціни на нафту посіви припинились, оскільки це було не вигідним. Кількість енергії яку можна отримати з наших культур значно більша, оскільки для біоенергетичної сировини використовується вся рослина. Врожайність зеленої маси рослин становить понад 100 т/га. На фото видно топінамбур, висота рослин досягала понад 3 метри і це при повній відсутності добрив!

Ці рослини можна використовувати для отримання біогазу та при піролізному спалюванні. При обох способах ми уникаємо вторинного радіоактивного забруднення, оскільки викиди від даних типів установок майже відсутні, а радіонукліди лишаються в рештках (відходах), які можна повертати на поле в якості добрив. Таким чином буде відсутнє і виснаження ґрунтів.

Зважаючи на це, при отриманні біоенергії, контролювати питому активність в рослинах немає потреби. При використання цих рослин в кормовиробництві – також, оскільки ці рослини набагато менше накопичують радіонуклідів ніж рослини, які сьогодні традиційно використовуються.

Як ти загалом оцінюєш перспективи господарського використання зони відчуження? Коли можна очікувати початок такої роботи та чи не завеликі ризики?

На мою думку 30-км зона є великим тягарем для України, однак ця територія є унікальною в екологічному плані. Зараз на цій території ви практично не знайдете придатних для сільського господарства земель, оскільки за 23 роки там відбулося суттєве заліснення території. Природа “поглинула” покинуті селища, ферми, агроценози. Заборона полювання в “зоні” також придала позитивному розвитку для диких тварин. Таким чином “зону” можна розглядати як заповідну територію, де радіоактивне забруднення є найкращим охоронцем її від людини. Тому, як на мене, цю територію взагалі не варто чіпати.

Наші дослідження направлені на відновлення сільськогосподарського сектору там, де люди живуть з високими рівнями забруднення. А таких територій багато, не зважаючи на частковий розпад радіонуклідів за 23 роки. Ризики для отримання біосировини на таких територіях мінімальні.

______________________

Є запитання до Віталія? Пишіть у коментарях. Відповіді обов’язково будуть.

Прочитано - 461

Схожі повідомлення

• Спілкуйся з експертами ЮНЕП онлайн. (0)
• Як народжуються унікальні екологічні торби? (10)
• Песимізм Деніса Медоуза. Поза межами. (7)
• Екологічна спільнота соціальної мережі “Вконтакті” (6)
• Конкурс “Знай в обличчя!” - Підсумки. (3)