Залишилося 100 днів до зустрічі в Копенгагені, де мусить бути прийнята нова обов’язкова до виконання кліматична угода.

Що змінить ця угода? Яке значення вона матиме для України?

У цьому записі я не буду говорити про короткострокові наслідки для України прийняття нової угоди в Копенгагені, про вплив на надходження від можливого продажу одиниць встановленої кількості та ринок проектів спільного впровадження, хоча й ця тема дуже цікава.

Але більше хвилює інше… Подивіться на порядок цифр, які фігурують під час обговорення нової кліматичної угоди.

На думку Всесвітнього фонду природи, для того, аби зустріч в Копенгагені стала успішною, країнам необхідно зробити таке:

• Погодити сильну, обов’язкову до виконання кліматичну домовленість на період після 2012 року шляхом внесення змін до Кіотського протоколу та прийняття нового Копенгагенського протоколу.
• Забезпечити початок зниження світових викидів парникових газів найпізніше у 2017 році й скорочення викидів щонайменше на 80% у порівнянні з 1990 роком до 2050 року.
• Погодити план декарбонізації економік розвинутих країн до 2050 року та на першому етапі скоротити їх викиди на 40% у порівнянні з 1990 роком до 2020 року.
• Сприяти переходу до декарбонізації економік країн, які розвиваються, забезпечуючи річне фінансування в обсягах 160 мільярдів доларів для боротьби та адаптації до зміни клімату та для передачі екологічних технологій.

2050 рік, а тим більше 2020 рік - це цілком осяжні перспективи. Що означає скорочення викидів на 40% чи на 80%? Це кардинальні зміни в структурі економіки, в способах отримання енергії, в технологіях, в способі життя врешті-решт. Протягом наступних 40 років світ істотно зміниться. Думаю, він змінить значно більшим чином, ніж змінився за минулі 40 років. А згадайте, що було 40 років тому. Так, люди вже побували в космосі, але не було інтернету, мобільного зв’язку, соціальних медіа, багато чого не було 40 років тому.

Чи готова Україна до великих змін?

Українські чиновники вважають, що Україна й так викидає менше половини рівня викидів парникових газів в 1990 році. Тому, офіційна мета України досягти рівня 80% викидів парникових газів до 2020 року від рівня 1990 року. Фактично, Україна (принаймні на думку чиновників) налаштована продовжувати зростання економіки без будь-яких істотних змін в її структурі. Зростання економіки - це, здавалося б, благородна мета.

Але яке місце займатиме Україна у зміненому світі через 40 років?

Чи не варто згадати нам про різницю між зростанням економіки та розвитком економіки (та й загалом розвитком добробуту суспільства)?

Радив би прочитати:

Чому потрібен податок на вуглець?

Вугілля, чорна металургія, ядерна енергетика та якість економічного зростання

Переконаний, що лідерами в світі через 40 років будуть саме ті, хто зробить ставку на розвиток економіки відповідно до сучасних викликів, мабуть, найголовнішим з яких є проблема зміни клімату. Україні потрібно скорочувати викиди парникових газів не лише для того, аби виконати міжнародні зобов’язання та зробити свій внесок у боротьбу з глобальним потепління, а й для того, аби не опинитися серед аутсайдерів міжнародної спільноти через 40 років.

Яка Ваша думка? Запрошую всіх учасників greencubator EnergyCamp прийняти участь в обговоренні за вечірнім вогнищем.

Пишіть у коментарях!

Прочитано - 68

Схожі повідомлення

• 5 червня - Всесвітній день навколишнього середовища (0)
• Зміна клімату і світова змова проти Росії (0)
• Микола Дронін про зміну клімату (5)
• Фотофакт #3. Я не вірю в глобальне потепління (2)
• Екологія в медіа. Частина 4: соціальні медіа. (1)
• Про зміну клімату, “Коммерсант” та українську пресу загалом (1)
• Результати конференції у Копенгагені. (15)