Війна в Грузії, нафта та екологічна політика ЄС
 |
| Малюнок Wikipedia |
Війна в Грузії - це боротьба за контроль над постачанням нафти, нафти, якої стає все менше та яка постійно дорожчає. На цьому сходяться багато міжнародних експертів… це визнали навіть російські дипломати. У цій війні багато геополітики та економічних інтересів й набагато менш бажання захистити російських громадян.
Через Грузію проходять нафтопроводи, які з’єднують поклади нафти на Кавказі із споживачами в європейских країнах; нафтопроводи, які збудовані при політичній підтримці США й поки що не контролюються Росією. Це, зокрема, нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан (основними акціонерами консорціума-оператора нафтопроводу є компанії British Petroleum та Державна нафтова компанія Азербайджану). Проблема альтернативних шляхів постачаня нафти з Каспійського регіону в обхід російської території постала ще на початку 90-х років, однак перша нафта була закачена в трубопровід лише у 2005 році. Зараз через нафтопровід проходить мільйон барелів нафти на день.
Бажання Росії контролювати транспорт досить значних запасів нафти з Каспійського регіону призвело не лише до активної економічної, політичної та інформаційної діяльності в регіоні, а й, як це не прикро, до воєнних дій. Росія хоче піддати сумніву безпечність транспортуваня нафти через Грузію, тим самим зміцнивши власні позиції. Росія хоче бути єдиним постачальником нафти й газу зі Сходу на Захід.
А що ж Захід? Захід хоча й засудив дії РФ, але загалом продовжує реагувати досить стримано. Європа не хоче війни з Росією, Європа хоче гарантій енергетичної безпеки!
Подібна поведінка Росії може призвести до того, що ця країна почне котролювати всі потоки енергоресурсів в Європу й визначатиме принципи ціноутворення. Разом з тим подібна поведінка може стати стимулом для Європи в активізації зусиль усіх членів Європейського Союзу для досягнення амбітних цілей енергетичної політики до 2020 року: зростання на 20% обсягів використання відновних джерел енергії, скорочення викидів двоокису вуглецю на 20% у порівнянні з 1990 роком, 10% частка біопалива в транспортному секторі, підвищення енергоефективності економіки й ін. У цій ситуації я згадую слова Деніса Медоуза про те, що для подолання “енергетичної кризи” люди (чиновники, громадськість) мають бути перш за все зацікавлені у вирішенні даної проблеми. Як на мене військові дії на Кавказі мають стати стимулом для такого зацікавлення.
Поки що аналітики не відзначили значного впливу збройного конфлікту на ринок енергетичної сировини, однак, думаю, європейські чиновники ще раз задумалися про власну енергетичну безпеку.
Варто про неї задуматись й нам. Дешевого палива вже ніколи не буде, потрібно змінювати правила гри й цінувати енергоресурси.
Варто прочитати:
Грузинська криза та її українські наслідки
Схожі повідомлення
Подобається читати блог про охорону довкілля?
Підпишіться на оновленння, аби не пропустити нових постів!
August 15th, 2008 at 10:01 pm
Я багато про це читав і не можу зрозуміти, яким чиному Росія збирається контролювати грузинський нафтопровід який проходить по півдню Грузії. Очевидно, що для тих, хто не хоче вирішувати проблеми є два виправдання. 1) “за цім всим стоїть США” 2) “це все про нафту”
August 15th, 2008 at 10:19 pm
Я не думаю, що це вигадка “тих, хто не хоче вирішувати проблеми”. Подібні думки я зустрічав не лише в українській та західній пресі, а й на блогах західних журналістів, які більше 10 років свого життя провели в Кавказькому регіоні. Нафта - це не єдиний інтерес, але він Є
Як саме збирається контролювати? Цікаве запитання. Які будуть думки? Через загальний вплив на регіон?
August 16th, 2008 at 10:11 am
Да, война в грузии повлияет на многое в нашей жизни…
August 17th, 2008 at 12:19 pm
Ну, рано чи пізно, таки доведеться переходити на відновлювані джерела енергії. Тому розвивати ці технології зараз для України ще важливіше, ніж для Європи, оскільки на нас Росія має набагато більший вплив.
August 17th, 2008 at 11:10 pm
Может быть неправы многие, конфликт просто так не возникает конечно же, но нельзя убивать ни в чем не повинных людей и все, за это надо карать!
August 19th, 2008 at 9:01 pm
Чесно кажучи, коли писав пост й трохи гуглив, здивувався відсутністю записів про зв’язок воєнних дій і моживого прогресу у розвитку альтернативних джерел палива. Це може говорити лише про одне - ще досить має пройти часу, аби можна було говорити про переважну роль відновних джерел енергії в енергозабезпеченні того ж ЄС. Але безперечно до цього треба йти! Сьогодні зустрів першу згадку в інтернет публікаціях про війну й екологічну політику, але прозвучала ця згадка лише окремою фразою в статті й дещо гучніше в коментарях. Більшість публікацій, хоча й говорять про необхідність забезпечення енергетичної безпеки ЄС, однак пов’язуть це з новими шляхами отримання тіє ж середньоазійської чи африканської нафти й газу. Те ж саме в штатах - МакКейн заговорив про необхідність використання законсервованих американських родовищ. Однак я все таки підтримую більш дружні до довкілля й оптимістичніші ідеї) На щастя й вони є!
August 30th, 2008 at 6:51 pm
можливо… це так напевне